Вибір Кросбі не брати участь у матчі став значним ударом для Канади. Його золотий гол, який приніс перемогу 3-2 у овертаймі проти США на Олімпійських іграх у Ванкувері у 2010 році, залишиться в пам’яті. Він здобув шість очок (два голи, чотири асисти) на турнірі 2026 року.
Хоча Кросбі не зміг допомогти команді в неділю, його рішення було помічене.
«Я не знав про це до ранку, і не хотів запитувати його», – сказав товариш по команді і друг Нейтан Макиннон. «Але я розумів, що він зробив це для нас. Він вважав, що не зможе повністю змагатися. Він міг би просто бути на лавці, але нам потрібні були всі, і він діяв в інтересах своєї країни».
На запитання, як близько він був до гри, Кросбі відповів: «Не знаю, як це оцінити числом. Це фінал золотої медалі, Олімпіада. Якби я міг грати, я б вийшов на лід».
Спостерігаючи за швидкістю гри обох команд, Кросбі зрозумів, що його відсутність була вірним рішенням.
«Цей матч був неймовірним хоккеєм», – зазначив Кросбі. «Це було складне рішення. В голові завжди хочеться бути на майданчику та знайти всі можливі способи, але не на шкоду команді».
Цілком ймовірно, що це останні Олімпійські ігри, на яких Кросбі виступає за Канаду в якості гравця. У 2030 році він буде вже 42-річним, коли олімпійські змагання пройдуть у французьких Альпах. Він ще раз підкреслив, що рішення було про команду, а не про нього.
«Це могло пройти через мою голову», – сказав Кросбі. «Але в кінцевому підсумку, справа полягала в тому, що краще для нашої групи та що дає нам найбільші шанси на перемогу. І в цей момент стає зрозуміло, що якщо я не можу грати, то не можу компрометувати нашу команду. Це могло пройти через мою голову, але врешті-решт, саме так ви не повинні приймати рішення».
Після гри Кросбі вийшов на лід у формі разом з іншими канадськими гравцями, які не виходили на матч. Він сказав, що більшість гри спостерігав з тренувальної кімнати, а потім одягнув обладнання за кілька хвилин до закінчення.
«Це просто розчарування», – зазначив Кросбі. «Із багатьох причин, коли ти програєш, це не приносить задоволення, незалежно від того, як це сталося. Я просто відчуваю себе некомфортно за всю групу та ситуацію».
