Дорогі українці та українки!
Сьогодні в нас надзвичайний вечір – святвечір. Це унікальний момент, наповнений особливим духом і магією для кожного з нас. Адже цей вечір є символом наших цінностей: любові до рідної землі, поваги до своїх традицій, і радості, коли вся родина збирається разом за столом. Кожен з нас прагне дізнатися, як справи у рідних, зустрітись, обійнятись. Ці моменти завжди були частиною нашого Різдва. Але вже четвертий рік триває війна, яка намагається забрати у нас це. Тим не менше, ми продовжуємо захищати свою землю, сім’ї та мрії про спокій у власному домі. І ми залишаємося разом, незважаючи на відстані – ми, українці, завжди будемо єдині. Це почуття підживлює нашу надію і допомагає триматися, попри все.
Цьогоріч ми святкуємо Різдво в дуже складний час. На жаль, не всі з нас мають змогу бути вдома, і не всі можуть відчути радість свята поруч із рідними. Однак, попри всі страждання, які принесла війна, наше українське серце, наша віра один в одного, і наша єдність залишаються непошкодженими.
Сьогодні мільйони з нас очікують на першу зорю у небі, будь то Київ, Закарпаття, Одеса чи Куп’янськ – місце не має значення. Ми святкуємо Різдво разом, як одна велика родина.
Звичайно, війна змінила нас. Тепер важливіше не те, як ми прикрашаємо свої домівки, а як ми їх захищаємо. Практично не має значення, які страви на столі – важливо, хто буде з нами за цим столом.
Нам важливо зберігати зв’язок із тими, хто бореться за нас на фронті. Почуття їхньої присутності, навіть через телефонний дзвінок, наповнює нас радістю та спокоєм. Нас радує не стільки яскраве світло, скільки тепло домашнього затишку і світло в наших серцях.
Ми радіємо музиці Різдва, але ще більше цінуємо тишу без війни, коли немає гудіння дронів і загрозливих ракет.
Перед Різдвом російські атаки вкотре продемонстрували їхні справжні обличчя. Масовані обстріли та атаки, які свідчать про безсердечність, не мають нічого спільного із християнськими цінностями.
Проте ми тримаємося разом. Підтримуємо один одного і молимося за захисників – за їхнє повернення додому, за тих, хто у полоні, за загиблих героїв. Ми пам’ятаємо всіх, хто постраждав від окупації, та тих, хто виїхав у безпечніші місця, але не втратив зв’язок з Україною. Ми обов’язково зв’яжемося з рідними, обнімемо дітей та згадаємо всіх, хто нам дорогий.
Поки в наших серцях живе ця віра, поки людина всередині нас залишається живою, ми не дозволимо злу здобути перемогу. Наші діти, які зараз святкують, так само, як і раніше, повідомляють усіх про Різдво – це підтвердження нашої єдності.
Народження Сина Божого є символом надії. Як і колись, ми відкриваємо двері своїх домівок і сердець, зберігаючи традиції та співаючи колядки. Це надзвичайно важливо, що наші традиції живуть, не зникають і не забуваються. І поки це триває, ми не зникнемо, і Україна продовжить існувати.
Дорогі співвітчизники!
Завжди існувало повір’я, що в Різдвяну ніч відкриваються небеса, і кожен може відкрити свої бажання. Сьогодні наше спільне бажання – це мир в Україні. Ми боремося за це й молимося за це, адже це те, чого ми заслуговуємо. Ми хочемо, щоб кожна родина жила в злагоді, щоб кожна дитина отримала радість та віру в добро.
Нехай наші діти, батьки та близькі більше не плачуть. Нехай переможуть добро і правда. Нехай настане мир, і ми всі будемо разом у нашій Україні. Нехай настане день, коли всі зберуться удома, щоб відсвяткувати Різдво у мирний час і скажуть одне одному: «Христос народився! Славімо Його!»
Щиро вітаю всіх з Різдвом! Бажаю радості, смачної куті та миру Україні! Бережіть себе, свої родини і нашу країну!
Христос народився! Славімо Його!
