Андрій Кліщук поділився історією свого життя, сімейними цінностями та зусиллями, які він докладає для вдосконалення.
Воротар львівських Карпат Андрій Кліщук висловив свої думки про роль у команді, підготовку, а також про родинні цінності та життєвий шлях.
«Нещодавно святкував день народження, мені виповнилося 33 роки. Команда добре привітала мене. Головний тренер подарував книжку, яку я вважаю важливою для всіх батьків – »Як розмовляти з дитиною«. Хлопці влаштували особливий коридор, а тренер організував два заняття. Все проходить як належить під час зборів.
Я почуваюсь молодим, наче мені 20 або 23 роки. Щодо того, що я найстарший у команді, навіть не замислююся. У мене є значний досвід, я бачив більше, ніж багато інших хлопців, проте на полі всі ми в рівних умовах.
Коли я у десятому класі переїхав з Ізмаїла до Чорноморська, аби навчатися у спортінтернаті, усвідомив, що мої однолітки-воротарі вже набагато міцніші. Це змусило мене багато тренуватися, щоб досягнути необхідного рівня – з того моменту я почав займатися додатково.
Після підписання першого контракту з Чорноморцем, коли закінчив школу, я жив на базі і кожного вечора тренувався у спортзалі. З часом моїм наставником стали партнери по команді та тренери. Я також знайомився з особистим тренером. У відпустці пройшов курси фітнес-тренера, що полегшило виконання багатьох вправ, хоча я вивчив, що деякі з них не є корисними для футболістів, зокрема воротарів. Тренажерний зал став для мене розрадою від футболу і джерелом енергії в житті.
Я завжди мріяв, щоб мої батьки мали змогу дивитися мої матчі по телевізору. Це була одна з головних цілей – щоб вони могли пишатися мною, навіть перебуваючи в маленькому містечку. Коли я був у школі, багато запитували, ким я буду в майбутньому. Спочатку я відповідав, що стану моряком, як мій батько, але згодом вирішив, що стану воротарем. Мої друзі, також моряки, переважно казали мені, що якщо не вийде з футболом, завжди можна спробувати себе у морській справі, про що батько розповідав мені.
Мій син почав займатися футболом трохи більше, ніж пів року тому. Спочатку він грав на полі, іноді ставав у ворота. Я намагався переконати його, що не варто ставати воротарем, а краще насолоджуватися грою в полі. Він ще малий для вибору позиції, пізніше, можливо, сам обере, де краще грати.
Зараз він грає в нападі, проте вдома часто одягає мої рукавиці, береться за м’яч та стає в дверях, просячи мене кидати йому м’яч для тренування. Він також любить дивитися всі футбольні матчі, знає відомих гравців більше, ніж я. І головне, що йому це подобається, я намагаюся зробити все, щоб підтримати його захоплення. Коли я повертаюся додому, ми разом відвідуємо футбольні майданчики.
Я ніколи не сумнівався у своїх силах і багато працював. Коли виступав у Другій лізі, мені казали, що шанси потрапити в УПЛ мізерні – один на мільйон. Я завжди вірив, що досягну успіху.
Коли я дебютував у Дніпрі-1, це була для мене важлива мрія, яка здійснилася. Я зрозумів, що потрібно більше працювати і розвиватися. Після Дніпра-1 я перейшов до клубу Кристал. Хоча не боявся змін, був час, коли залишився без команди. Вирішив піти до херсонського клубу, що перебував на останньому місці в таблиці, але я хотів грати у футбол, і сили, які я накопичив, дозволили мені знову повернутися в УПЛ.
Я відіграв півроку за Кристал, після чого перейшов у Гірник-Спорт, звідти знову повернувся до УПЛ. Я знав, що якщо демонструватиму хорошу гру, то на мене обов’язково звернуть увагу», – зазначив Кліщук.
Раніше зазначалося, що Карпати проведуть п’ять спарингів під час зборів в Австрії.
