Колишній український футболіст Олексій Антонов поділився причинами свого переходу до російського клубу «Кубань» у 2004 році.
‒ Що стало перешкодою для підписання контракту з «Дніпром» у 2004 році?
‒ На момент, коли мені виповнилося 17 років, я ще був підлітком і не цілком розумів всі деталі. Вирішення питань щодо агентів і зроблених пропозицій більше залежало від інших. Вибір перейти до «Кубані» замість «Дніпра» був не зовсім моїм рішеням. Безумовно, мені хотілося грати в «Дніпрі», адже головний тренер і його команда ставилися до мене з великою повагою. Для хлопця з Павлограда це було б найкращим варіантом.
‒ Яку роль у цьому виборі зіграв ваш батько?
‒ Він і мій агент мали іншу думку. Якщо б рішення приймалося мною особисто, то, можливо, я б обрав інший шлях. Однак назад повернутися неможливо – сталося так, як сталося.
‒ Чи відчуваєте образу на батька через це?
‒ Ні, зовсім ні. Я не звик зациклюватися на минулому. Я завжди рухаюся вперед, працюю над собою, не звинувачую нікого. Варіант з «Кубанню» був фінансово більш вигідним, і це стало основною причиною для агента.
‒ Хто тоді був вашим агентом? Ваш батько?
‒ Ні, це була інша особа. Наскільки мені відомо, комісійні за перехід до «Кубані» були вищими, ніж запропоновані умови контракту з «Дніпром», тому такий варіант й обрали.
‒ Які спогади залишилися з періоду в «Кубані»?
‒ Я провів там близько двох з половиною років. Однак важко назвати це футбольним періодом. Мене часто переслідували травми: серйозні ушкодження меніска та інші проблеми ускладнили мою гру. Це був досить складний етап.
‒ За статистикою, ви майже не грали.
‒ Так, це правда. Більшу частину часу я лікувався і проходив реабілітацію – про футбол там, на жаль, не йшлося.
‒ Чи є щось позитивне, що з того часу ви можете згадати?
‒ Якщо чесно, то ні. Я тоді мав величезне бажання грати постійно, але це не виходило.
