Збірна Чехословаччини після здобуття титулу чемпіонів світу 1949 року.
Після завершення Другої світової війни збірна Чехословаччини вважалася однією з найсильніших у світі. Гравців зустрічали на батьківщині як національних героїв, адже команда здобула золото на чемпіонаті світу 1947 року, срібло на Олімпійських іграх 1948 року та золото на чемпіонаті світу 1949 року. Діючі чемпіони мали всі підстави вважати, що вони можуть знову завоювати перше місце на світовій арені у Лондоні на чемпіонаті світу 1950 року. Проте у Британії чеських хокеїстів так і не побачили.
У лютому 1948 року в Чехословаччині відбувся комуністичний переворот, внаслідок якого країну залишило близько 25 тисяч людей, серед яких були й відомі хокейні гравці, такі як Ярослав Дробни, Йозеф Малечек, Зденек Марек та Олдржіх Забродскі. Влада почала панікувати, що інші талановиті спортсмени можуть також виїхати за кордон і не повернутися назад.
11 березня 1950 року збірна Чехословаччини перебувала в аеропорту Праги, чекаючи на рейс до Лондона. Однак команду не впустили на борт літака, аргументуючи це тим, що англійське посольство не надало візи двом журналістам. Внаслідок цього хокеїсти не могли летіти на чемпіонат світу.
Як з’ясувалося пізніше, біля посольства Великої Британії в Празі були виставлені копії віз, виданих чехословацькій делегації, включаючи візи для журналістів з радіо.
Після цього хокеїсти зібралися в одному з пражанських ресторанів, щоб обговорити ситуацію. Як згадував один із гравців Аугустин Бубник: «У якийсь момент ми почали кричати »Смерть комунізму!« Ми були чемпіонами світу, думали, що з нами нічого не станеться.»
Проте, спецслужби країни не спали. Нечекано поліція увірвалася в ресторан, де гравці обговорювали ситуацію. Трьох гравців заарештували на місці, решта змогли втекти. Але наступного дня було затримано ще сімох, серед яких виявився і колишній воротар збірної Богуміл Модри, якого призначили головним організатором змови.
Гравців звинуватили в антикультурній змові та відправили до в’язниці. Влада застосовувала тортури, змушуючи спортсменів визнавати, що вони планували залишитися на Заході після чемпіонату світу. Один із гравців, Антонін Шпатінгер, згадував: «Три дні мені не давали їжі та води, не дозволяли спати і змушували постійно бігати. Кожну годину мене змушували віджиматися і робити присідання. В ноги почала текти кров.»
Аугустин Бубник розповідав, що в процесі слідства зменшив вагу на 50 кілограмів. Гравці навіть ловили горобців у в’язниці, щоб задовольнити голод.
Влада добилася свого: усі хокеїсти підписали зізнання. Найбільший термін отримав Богуміл Модри – 15 років. Аугустина Бубника засудили до 14 років, Станіслава Конопасека – до 12, Вацлава Розиняка і Володимира Кобранова – до 10, Йозефа Їрку – на 6 років, Златка Червени – на 3 роки, Їржі Мацеліс – на 2 роки, Антоніна Шпатінгера і Пршемисла Гайни – на умовний термін, Йозефа Штока – на 8 місяців. Багато з них були змушені працювати на уранових рудниках.
Таким чином було знищено золоте покоління чехословацького хокею. Лише після смерті керівника країни Клемента Готвальда в 1955 році більшість спортсменів були амністовані, а в 1968 році повністю реабілітовані.
Чому ж цих національних героїв було заарештовано, досі залишається питанням. Як стверджують аналітики, влада боялася втечі хокеїстів та соціального невдоволення, це повинно було стати уроком для інших спортсменів, які розглядали еміграцію.
Тепер на стіні ресторану, де відбувалися події, встановлена меморіальна дошка на згадку про ці трагічні події.
