Завальнюк з кубком чемпіонату Росії (Фото: ДЮСШХШ Сокіл-Київ)
В’ячеслав Завальнюк, уродженець Києва, свою кар’єру розпочав у Школі вищої спортивної майстерності, а згодом виступав за столичний клуб «Сокіл». У 1995 році він підписав контракт з московським «Динамо», де грав протягом 12 років у різних російських командах. Завальнюк також зіграв 45 матчів у складі збірної України з 1999 по 2007 рік під час чемпіонатів світу.
Після завершення кар’єри гравця Завальнюк обіймав посаду генерального менеджера української збірної та був віцепрезидентом Федерації хокею України. Він також працював у структурі кількох українських клубів, проте у 2021 році переїхав до Словаччини.
У липні 2024 року стало відомо, що В’ячеслав знайшов роботу в російському клубі «Чайка» з Нижнього Новгорода, який виступає у Молодіжній хокейній лізі (МХЛ).
В коментарі журналісту один з колишніх гравців збірної України Віталій Семенченко назвав переїзд Завальнюка до Росії ганьбою. Він також висловив думки щодо іншого колишнього партнера по збірній – Владислава Матерухіна, який наразі живе в Білорусі.
– Ваш колишній товариш по збірній В’ячеслав Завальнюк вирішив працювати тренером у Росії під час війни. Як ви ставитеся до такого рішення?
– Я дуже негативно оцінюю це. Нехай йому судить Бог. Я прагну забути це прізвище, не згадувати й не коментувати його – кінець. І він не єдиний, хто там залишився. Микола Майко, мій партнер з дитячого «Сокола», також там. Хоча Владислав Зозовський, з яким ми не раз їздили до Австрії, мав чимало родичів в Росії, але повернувся в Україну, де тепер служить і виховує дітей. Ось це – приклад.
– Матерухін також залишився в Білорусі, не виїхав.
– Так, я вважаю, що йому судить Бог, і в мене немає до нього такого великого негативу. Він, здається, планував залишитися там з родиною – жив і працював у Білорусі. Але виїхати до Росії на третьому році війни – це вже ганьба. Це стосується Завальнюка. Просто соромно.
Дай Боже, щоб ця війна нарешті закінчилась. Це найголовніше. Я вже, слава Богу, дідусь. Хочу насолоджуватися життям, виховувати онуків і знову радіти простим речам. Але найперше – мир, щоб люди перестали страждати, а ми могли будувати плани і родини… Знову повернутися до життя.
Зазначимо, що у 1995 році Семенченко також вирішив перейти з київського «Сокола» до московського «Динамо», а через рік – до ЦСКА. Після цього він грав у польському клубі «Подхале», а також в Німеччині, продовжив свою кар’єру в Білорусі.
Нагадаємо, що Семенченко завершив свою кар’єру в 2008 році. У 2011 році він почав тренерський шлях як асистент головного тренера київського «Беркута». У 2015-2016 роках входив до тренерських штабів клубів «Неман» (Білорусь), «Кривбас» та «Подхале». Однак згодом він змінив професійну орієнтацію й наразі працює в приватному секторі.
Раніше повідомлялося, що російський хокеїст викликав обурення серед українців через свої висловлювання щодо російської мови.
