У 2008 році Віталій Семенченко завершив свою професійну кар’єру після чемпіонату світу у Японії. Він передав своє хокейне екіпірування другу, але продовжував підтримувати спортивну форму, граючи за вінницький клуб «Патріот», який виступав у Західному дивізіоні чемпіонату України. Цікаво, що у своєму першому матчі він зіграв під прізвищем травмованого товариша по команді Миколи Бандерса.
В інтерв’ю з журналістом Андрієм Павлечком Семенченко розповів про своє знайомство з гравцями «Патріота», згадуючи, як виходив на лід під чужим прізвищем, та чому йому погрожували санкціями після чемпіонату світу 2006 року в Латвії, де збірна України зберегла своє місце у елітному дивізіоні, але не змогла потрапити в плей-оф, зайнявши останнє місце в групі.
– У 2009 році грали за «Патріот» у Вінниці…
Так, саме ті хлопці підвезли мене додому після чемпіонату світу в Латвії. Тоді в мене виникло одне непорозуміння, але ми його швидко вирішили. Я на свій ризик залишив збірну. Летіти з Латвії було непросто – літаки літали лише раз на три дні, тому я чекав два дні. Збірна вже виконала своє завдання – здається, грали з Італією – і було зрозуміло, що залишаємося в елітному дивізіоні. Тож я вирішив їхати, взявши на себе цей ризик. Гравці «Патріота», які приїхали підтримати збірну, повертаючись додому, зупинилися біля готелю, де я стояв з речами. Вони спитали: «Що трапилось? Куди їдеш?» Я відповів: «До України». Вони: «Сідай». Так ми вперше і познайомились.
– Що стало наслідком вашого рішення? Як ви це усвідомлювали?
Тоді я ще не усвідомлював, до чого це може призвести. Пізніше я спілкувався з секретарем федерації, який телефонував, погрожуючи дискваліфікацією та іншими санкціями. Але в підсумку жодних офіційних дій проти мене не було вжито.
– Чому ви грали не у своїй формі?
Коли ми прибули до Японії і програли угорцям, не змогли зберегти місце в елітному дивізіоні, я зрозумів, що закінчую кар’єру. Усе своє обладнання я подарував другові – не планував більше грати ані в Лізі, ані повертатися до «Сокола». Форма з того часу в мене не залишилась. Але я продовжував підтримувати зв’язок з хлопцями з Вінниці – засновниками «Патріота». Вони частенько запрошували мене на матчі. Якось вони знайшли для мене форму, вже не згадую, чию саме, у цій формі я й вийшов на лід.
– Чи впізнавали вас уболівальники?
У Вінниці, так само як і в Житомирі, хокей тільки починав розвиватися. Всі матчі проходили на аматорському рівні. Хтось, можливо, мене впізнавав, хтось чув про мене, хтось цікавився, але загального ажіотажу не було.
Зазначимо, що у 1995 році Семенченко вирішив перейти з київського «Сокола» до московського «Динамо», а через рік – до ЦСКА. Після цього він виступав за польський клуб «Подхале», а згодом – за клуби в Німеччині та Білорусі. Наразі Віталій працює в приватній компанії.
