Жіноча збірна України з хокею (Фото: Інстаграм/Вікторії Ткаченко)
У ексклюзивному інтерв’ю одна з гравців збірної України, Вікторія Ткаченко, розповіла про дві доби, проведені в дорозі, та про незвичайну зустріч з українською діаспорою в Данідіні. Хокеїстка також поділилася враженнями про перебування в Новій Зеландії.
– Відстань між Україною та Новою Зеландією складає приблизно 17 000 км. Як відбувалась ваша подорож туди?
О, ми витратили більше часу на переліт, ніж на самі матчі. Спочатку політ з Києва до Варшави – це 16 годин, потім Варшава – Доха – 5 годин, після цього година з Дохи до Нової Зеландії – ще 16, а далі 4 години з Окленду до Данідіні.
Проте, коли ми побачили океан, всі труднощі від дороги одразу зникли. У нас справді з’явилося нове натхнення для тренувань.
– Окрім великої відстані, існує також і різниця у часі – 9 годин. Як ви адаптувались до нового часового поясу? Найважчий був перший день?
Ми прилетіли вранці, розмістились у готелі та трохи відпочили, а вже наступного дня у нас було тренування. Я з нетерпінням чекала, щоб вийти на лід. Загалом усі нормально перенесли переліт і швидко включились у тренувальний процес.
– Чи зустрічали в Новій Зеландії українців? Чи відчували їхню підтримку під час матчів?
У Данідіні є значна українська громада, яка забезпечила нас потужною підтримкою під час кожної гри. Було дуже приємно бачити стільки синьо-жовтих прапорів і чути гімн України після перемог. Для мене це був надзвичайно емоційний момент. До речі, коли ми лише приїхали в Данідіні, вони зустріли нас в аеропорту – це був приємний сюрприз.
– Що вас вразило в цій країні? Чи мали можливість прогулятись Данідіні та зустріти місцевих?
Я не можу не згадати про фотографії, адже в мене їх зібралося близько 5 тисяч (сміється). Нова Зеландія справила на мене враження – незважаючи на тривалий переліт, часті дощі й прохолодну погоду. Якщо б знову випала нагода відвідати цю країну, то тільки завдяки хокею.
Мені дуже подобаються гори і дикі пляжі з їх мешканцями, як-от морські котики. Тут це можна побачити практично на кожному кроці. Також вразило познайомитись з народом маорі – корінними жителями Нової Зеландії. Я навіть всю ніч читала про їхні традиції та культуру.
Раніше повідомлялось, що данські хокеїсти не вірили, що зможуть подолати Канаду і переписати історію на чемпіонаті світу 2025 року.
