Екс-гравець «Динамо» та донецького «Металурга» Микола Морозюк поділився спогадами про події в Донецьку у 2014 році.
– Як вам запам’ятався Донецьк?
– Це чудове місто. Перший рік я відчував значні труднощі, і не сприймав його як рідне. Вхід у команду був важким, і в такі моменти помічаєш лише негативні аспекти. Часто у мене виникало бажання полетіти літаком до Києва, відчуваючи: «Фух, нарешті вдома».
Були важкі часи, але згодом стало набагато краще. З’явилися друзі, я адаптувався. Я навіть планував залишитися жити там, вважав донецький «Металург» своєю метою, думав, що це моє життя. До 2014 року я дійсно відчував любов до міста, але…
– Що ви можете розповісти про події 2014 року?
– Звісно. Це були дуже дивні часи. Пам’ятаю, як вечеряв зі своєю дружиною в центрі міста, і мимо нас проходили люди з автоматами. П’яні, під кайфом, і їхня поведінка була абсолютно неадекватною. Вони кричали, несучи зброю, в недобрих одягах.
В той час ми сиділи в елітному ресторані, і всі між собою запитували: «Хто це?». За кілька сот метрів адміністрація була оточена – вікна закриті, шини, колючий дріт, прапори «ДНР». Тоді ще ніхто не розумів, що відбувається, але я чітко відчував по кольорах, що це не те, чого хочемо.
З точки зору опору, ситуація була незрозумілою. Коли почалися бойові дії в Слов’янську і в інших містах, у Донецьку ще було спокійно. Лише здалеку чувся звук вибухів. Наприкінці сезону ми виїхали з аеропорту і через десять днів, вмикаючи телевізор, дізнаюся, що аеропорт вже знищено. Відчуття, ніби це сталося в житті зовсім іншої людини. Останній раз я був там 11 років тому.
