Збірна Чехословаччини після тріумфу на Чемпіонаті світу 1949 року
Після завершення Другої світової війни збірна Чехословаччини визналася однією з найсильніших у світі. Гравці отримали статус національних героїв. Вони виграли золоту медаль на Чемпіонаті світу 1947 року, здобули срібло на Олімпійських іграх 1948 року та знову стали чемпіонами світу у 1949-му. Враховуючи ці досягнення, перед поїздкою до Лондона на Чемпіонат світу 1950 року, команда сподівалася на перемогу. Проте в Великій Британії хокеїстів Чехословаччини не допустили до турніру.
У лютому 1948 року в Чехословаччині було встановлено комуністичне правління, внаслідок чого з країни емігрувало близько 25 тисяч осіб, серед яких були й відомі хокеїсти, такі як Ярослав Дробни, Йозеф Малечек, Зденек Марек, Олдржіх Забродскі. Влада почала боятися, що багато провідних спортсменів, виїхавши за кордон, можуть залишитися там.
11 березня 1950 року збірна Чехословаччини очікувала рейс до Лондона у працькому аеропорту, але не змогла вилетіти. Причиною стало те, що англійське посольство відмовило у візах двом журналістам, через що влада вирішила, що вся команда не повинна вирушати в подорож.
Вже в березні стала відома істина: біля посольства Великобританії у Празі були відкриті інформаційні копії віз, виданих чеській делегації, в тому числі для репортерів. В результаті хокеїсти зібралися в одному з ресторанів Праги для обговорення ситуації.
«На якийсь момент ми почали кричати ‘Смерть комунізму!’ Ми були чемпіонами світу і думали, що нас ніхто не зупинить»,– згадував пізніше один з гравців команди Аугустин Бубник.
Однак він не врахував можливості дій спецслужб. У ресторан увірвалися поліцейські, заарештувавши трьох хокеїстів на місці, а інші втекли. Наступного дня були затримані ще семеро спортсменів, а пізніше затримали і колишнього воротаря Богуміла Модри, якого визнали організатором змови.
Спортсменів звинуватили у спробі створення антидержавної змови та помістили за грати. Вони зазнали тиску з боку влади, щоб надати свідчення щодо шпіонажу на Захід і можливого наміру залишитися в Англії після турніру.
«У мене три дні не було їжі, я не міг спати, мене змушували безперервно рухатися. Кожну годину я відживався і присідав… Ноги в мене набрякли, з них текла кров»,– розповідав Антонін Шпатінгер.
А Бубник зазначив, що під час катувань втратив 50 кілограмів. Існували навіть випадки, коли хокеїсти ловили горобців в тюремному вікні, щоб прогодувати себе.
Влада домоглася своїх цілей: всі хокеїсти підписали визнавальні свідчення, а найжорсткіші вироки отримали Модри (15 років), Бубник (14 років), Конопасек (12 років), Розиняк і Кобранов (по 10 років), Їрка (6 років), Червени (3 роки), Мацеліс (2 роки), Шпанінгер і Гайна (по року), Шток (8 місяців). Багато з них були направлені на важкі роботи в уранових рудниках.
Таким чином, було розгромлене золоте покоління чехословацького хокею. Лише після смерті президента Чехословаччини Клемента Готвальда в 1955 році майже всі гравці були амністовані, а в 1968-му отримали повну реабілітацію.
Обставини, які призвели до арешту цих національних героїв, до сьогодні викликають запитання. Як зазначає джерело, влада дуже боялася можливих втеч спортсменів та наслідків для суспільства, тому цей випадок став своєрідним уроком для інших спортсменів, які думали про виїзд за кордон.
Сьогодні на стіні одного з ресторанів встановлено меморіальну дошку, що нагадує про ці події.
