Віталій Семенченко виступав у Польщі з 1997 по 1999 рік (Фото: facebook.com/semenchenko.vitaliy)
У 1995 році Віталій залишив своє рідне місто Сокіл і перейшов до московського Динамо, а вже через рік отримав запрошення від ЦСКА. У 1997 році він залишив російський клуб через невиконання зобов’язань з боку керівництва. Того ж року спортсмен вирушив до Польщі.
У інтерв’ю з журналістом Андрієм Павлечком Віталій Семенченко поділився своїми враженнями про період у Подхале, розповів про умови, в яких грали спортсмени, а також про різницю між життям у Польщі та Україні на той момент.
– Як ви оцінюєте свій час у Польщі?
Мені дійсно сподобалася свобода, яку мав як професійний спортсмен. Не було постійних зборів, організованих переїздів або спільних обідів і сніданків. Я був сам собі господарем, і це мені дуже імпонувало.
– Чим Польща відрізнялася від України в ті часи?
Там не було суєти. Усе відбувалося спокійно і вільно.
– Легко було налагодити спілкування з поляками?
Так, взагалі не виникло жодних проблем. Команда зустріла мене з дружелюбністю, а головний тренер сприйняв добре. На певний момент, а може, й донині, я залишаюсь легендою польського хокею. Президент клубу також ставився до мене дуже позитивно. Одразу після прибуття я отримав службову машину, і це мене дуже радувало. Якщо сезон тривав вісім-дев’ять місяців, то автомобіль був у моєму розпорядженні весь рік. Це була велика перевага.
В роздягальні можна було спокійно відкрити банку пива, що для нас було чимось незвичним – у Росії ми ховалися, щоб випити навіть одну-дві банки. А тут, після гри, це стало нормою. Думаю, що зараз таке відбувається практично в усіх клубах, як європейських, так і пострадянських. Мені також надали прекрасну квартиру. Чемпіонат був дуже конкурентоспроможним, у складі команди виступали багато канадців.
Варто зазначити, що Семенченко завершив свою кар’єру у 2008 році. У 2011 році він розпочав свою тренерську діяльність, ставши асистентом головного тренера київського Беркута. У 2015-2016 роках входив до тренерського штабу клубів Неман (Білорусь), Кривбас та Подхале. Проте згодом Віталій кардинально змінив свій професійний шлях і тепер працює в приватній компанії.
